Я хочу вибачати за ті мої слова, які могли бути сприйняті як те, що я виступаю проти харизматичних рухів у Католицькій Церкві. Я з вдячністю Богу пригадую ті моменти, коли я брав участь у спільних молитвах на Лівому Березі, в Андрушівці, Фастові, Городківці. В певний час мого життя я знаходив підтримку в молитвах, які постали на основі цього досвіду.
Я лише хтів сказати і зараз це написати, що я проти 100% уваги на тому, що має відбутися зцілення. Бог кожному дає його власний свій неповторний досвід. Мені Він дав досвід хвороби і саме в ній я хочу знайти Любляче Обличчя Бога. Я хочу лише сказати, що і хвороба може бути дорогою до Нього. І якщо хтось відкидає таку можливість то він суперечить Євангелію. Яке дуже чітко говорить, що багатьма скорботами нам треба увійти в Царство Небесне. Тому терпіння, Хрест є необхідні для нас.
Але це звичайно не заперечує того факту, що ми покликанні до Повноти Життя в Христі. А усе, що тепер переживаємо, навіть випробування, є частиною дороги до Нього, до Неба. Тому і смерть є одним з елементів нашої віри і духовного життя. Тіло врешті-решт зламається, але ми віримо що Бог його воскресить у свій час, а душа є безсмертна по своїй суті — такою її створив Господь.
Тому коли ми приділяємо надто велику увагу тілу, матеріальному, то ми не досягаємо того великого виміру Любові, якій нам відкрив Господь Своєю смертю на Хресті та Воскресінням з мертвих.
Я сам особисто знайшов відповідь на свою хворобу у літургійних текстах Східньої Церкви, яка понад усе ставить духовне та безтілесне, нетлінність. Я орієнтований на цей світ і не зміг зрозуміти чому Бог відмовив мені у священстві чи подружжі, а дав мені хворобу. І лише зрозумівши що мене чекає щось набагато краще, я заспокоївся.
Ні, це зовсім не позбавляє мене спокус та потягів. Ще й тепер я маю боротися зі своїм тілом, зі звабленням світу та дією диявола, але все одно віра моя допомагає мені дивитися вперед. І якби не Його благодать, то якби я міг витримати ці всі болі, які я ношу у своєму тілі?!
Тому уповаючи на Нього, я лише хочу залишитися вірним тій благодаті, яку отримав. І не хочу зрікатися цього Його дару моєї хвороби; хочу служити іншим тим даром, якій отримав. Тому коли бачу як інші хочуть здоров’я, слави, служіння, влади більше від Нього, то це мене доводить до смутку. Чому людина замість того, щоб йти за Господом і Його Всемогутністю, обирає попіл і бруд цього світу. Справа не в тому, що цей світ поганий, а тому, що нас чекає щось набагато краще — Небо!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Гефсимания - Вадим Сафонов У каждого своя Гефсимания.
На этой неделе в ленте промелькнула очередная дата присвоения Нобелевской премии по литературе Борису Пастернаку. От последней, из-за чудовищного давления советской машины, он отказался. Одним из самых знаменитых его произведений является роман \"Доктор Живаго\", о судьбе русской интеллигенции начала 20 века.
Будучи также поэтом, он включил в роман цикл стихов. Самым знаменитым стало \"Гамлет\", которое декламировали многие знаменитые советские актеры 2-ой половины XX века. То самое, в котором \"жизнь прожить - не поле перейти\".
Но меня зацепила другая цитата:\"Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси\". Эта фраза из молитвы Иисуса Христа в Гефсиманском саду. Это были последние часы, когда Иисус, будучи на свободе, мог предотвратить арест и казнь. И в этот момент он как никогда был близко к нам, обычным людям, находящимся в стрессовых ситуациях. Сотни и тысячи лет после тех драматических событий в Иудее, мы, понимая неотвратимость ужасного, поднимаем глаза к небу и говорим\"да минует меня чаша сия\".
Несколько дней я находился под впечатлением переживаний нет, не собирательного образа Гамлета, или Юрия Живаго, или самого Бориса Пастернака, затравленного после той злополучной Нобелевки. А пронзительного стенания Сына Божия, в котором сплелись переживания всех людей, стоящих перед пропастью.
Сохранен размер и рифма \"Гамлета\" Бориса Пастернака, присутсвуют некоторые аналогии.
